Продолжаем начатый разговор о государственных гарантиях в отношении страхового рынка. Мой блог о страховании накопительном, поэтому хочу дать вам пару важных абзацев из закона Украины «О страховании» статья 31.

К вопросу о страховых резервах (деньгах вкладчиков):

«Для забезпечення страхових зобов'язань із  страхування  життя та  медичного страхування  страховики  формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від  інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені  від  його  іншого  майна.  Страховик зобов'язаний  обліковувати  кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих,  що відповідають прийнятим зобов'язанням  за  договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших  причин, і  підлягають  передачі іншому страховику за згодою страхувальника та  застрахованої  особи  або  підлягають  передачі  застрахованій особі.»

Дальше по статье идет речь о возможных вариантах использования страховых резервов:

«Величина резервів  довгострокових  зобов'язань  (математичних резервів)   обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів   зростання   інфляції.  Методика  формування  резервів  із страхування життя,  обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів   страхування  життя,  а  також  мінімальні  строки  дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кошти страхових  резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності,  прибутковості,  ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

• грошові  кошти  на  поточному рахунку;
• банківські вклади (депозити);
• валютні вкладення згідно з валютою страхування;
• нерухоме майно;
• акції, облігації,  іпотечні сертифікати;
• цінні папери, що емітуються державою;
• права вимоги до перестраховиків;
• інвестиції в  економіку  України  за  напрямами,  визначеними Кабінетом Міністрів України;
• банківські метали;
• кредити страхувальникам — фізичним особам, що уклали договори страхування  життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та  під  заставу  викупної  суми.
• готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.
  

Кошти резервів із страхування життя можуть  використовуватися для довгострокового  кредитування  житлового будівництва, у тому числі  індивідуальних забудовників, у   порядку,   визначеному Кабінетом Міністрів України»

Так говорит Закон Украины и обязателен для исполнения всеми участниками страхового рынка. По итогам 2008, года это инвестирование распределилось следующим образом:

Государство вполне ответственно относится к размещению и использования средств вкладчиков негосударственных компаний по страхованию жизни., две из которых представляю я сам. Тем более, что после старта второго этапа пенсионной реформы такой фонд (но уже персонифицированный) предстоит создать и самому государству. И это фонд будет играть по этим же правилам. Правда надо признать, что в такой фонд наверняка попадут только «молчуны», т.е. те, кому вообще пофиг, где и как работают ЕГО деньги.

Вызывает ли у Вас государственная политика инвестирования средств страховщиков доверие? Если нет, то почему?